"Матриця: Воскресіння": чи варто дивитися четверту частину культової франшизи

З моменту завершення оригінальної трилогії “Матриці” пройшло 18 років. І ось тепер в кінотеатрах вийшла четверта частина, яка є прямим продовженням історії “обраного” Нео та його боротьби з комп’ютерною програмою “Матриця”.

Новини.LIVE подивилося фільм “Матриця: Воскресіння” і розповідає, яким вийшло довгоочікуване продовження франшизи Вачовскі та чи варто його дивитися.

Читайте також: Чи варто дивитися блокбастер "Людина-павук: Додому шляху нема"

Про що фільм "Матриця: Воскресіння"?

Через стільки років після прощання з глядачами у “Революції” на екрані з’являється герой Кіану Рівза, якого знову всі навкруги звуть Томас Андерсон. Тепер він видатний розробник відеоігор, а апогеєм його кар’єри є гра “Матриця”, де він відтворив власний досвід, описаний у приквелах. До слова, він відвідує психоаналітика та вживає пігулки (символічно синього кольору), тому що тепер він вважає, що ніякої “матриці” не було, а насправді - все це нібито його хвора уява. І все це у симуляції, в яку перемістився головний герой, коли багато років тому злився з машиною.

Однак йому та команді дали завдання - створити продовження гри. І це сюжетно пов’язується з тим, що Томас знову отримує повідомлення, де його вперше за всі ці роки називають “Нео”.

Чи варто дивитися четверту "Матрицю"?

Все, що можна розповісти про сюжет фільму, вже можна вважати спойлером. Структурно стрічку можна розділити на дві частини - лінія з акцентом на Нео та лінія з акцентом на Трініті (яка у “звичайному” світі обзавелася чоловіком та дітьми, а звуть її Тіффані). І саме перша частина активно повертає глядача до міфології франшизи.

Лінія про Нео подекуди схожа на початок першого фільму - він працює, страждає від “власних демонів”, дізнається правду про світ і навіть проходить співбесіду з агентом. Час від часу це супроводжується короткими та ефектними флешбеками з першої “Матриці”, що починає римуватися, нагадуючи про увесь кіновсесвіт. Все це далі супроводжується екшном, твістами, влучним гумором з самоіронією і переконуванням глядача у тому, що на екрані дійсно “Матриця” від Вачовскі. Однак не від обох (вже) сестер, а лише від Лани.

Режисерка нібито намагалася сподобатися великій фанбазі стрічки значної кількістю референсів. І це працює, але до тих пір, поки лавина самоцитат не закінчується і не починається кульмінація. Саме тоді з’ясовується, що нічого нового Вачовські сказати не вдається крім того, що вона є творцем всього кіновсесвіту і знає про нього все.

Стрічка з самого початку починає не тільки залучати глядача, але й відповідати на запитання, які залишила оригінальна трилогія. Але чим далі, тим більше фільм залишав за собою запитань. Ймовірно, це частина натяку на нову трилогію, адже Рівз останнім часом активно погоджується на повернення до ролей. Однак складно уявити, якою саме вона буде. Дійсно, філософія “кохання врятує світ” присутня і тут, одже, як може здатися, головна ідея збережена, а невпинний екшн нікуди не дівся. Ось тільки нові “видовища” вторять оригіналу, а вдала у перспективі історія закінчується на самоцитатах. Авторське кіно, де потрібно зрозуміти усі переплетення сюжету, за дві з половиною години перетворюється на кібер-ромком. Справа у тому, що наодинці, ймовірно, Лані Вачовські важко втримувати баланс між усіма складовими міфології “Матриці”. Тому жвавий на початку бойовик під кінець стає втомленим.

Усі нові персонажі, версії знайомих, спроба продовжити історію великого та навіть легендарного всесвіту начебто переплітаються і між ними навіть час від час відчувається хімія. Але частіше все це розсипається і не може втримати темп, подекуди скочуючись то у карикатуру, то у дешевизну. Загалом, фанати “Матриці” отримають свою дозу ностальгії та емоцій від фансервісу разом зі сподіваннями, що це було востаннє.

Інші матеріали про кіно:

• Яким вийшов новий фільм Веса Андерсона "Французький вісник"? Читайте про це у матеріалі.